Сокиринський палац
#фото
Прекрасна садиба давнього українського роду Галаганів в оточенні розкішного англійського ландшафтного парку з озерами і скульптурами в Сокиринцях на Чернігівщині – пам'ятка садово-паркового мистецтва ХІХ століття.
Величний палац у стилі ампір на 60 кімнат тут збудував прилуцький полковник Павло Галаган. Палац був зведений у 1823-1829 роках. Розробкою займався відомий український архітектор Павло Дубровський. Пишно вбраний і художньо оформлений комплекс був одним із найбагатших і найкрасивіших маєтків свого часу. А облаштування паркової зони розтяглося на ціле століття, тобто на весь час, поки садиба мала статус сімейної.
Родзинкою парку є Шевченківський явір – найстаріше дерево садового комплексу. Вважається, що саме під цим явором були написані знамениті слова поета "Тече вода з-під явора, яром на долину…".
#фото
Прекрасна садиба давнього українського роду Галаганів в оточенні розкішного англійського ландшафтного парку з озерами і скульптурами в Сокиринцях на Чернігівщині – пам'ятка садово-паркового мистецтва ХІХ століття.
Величний палац у стилі ампір на 60 кімнат тут збудував прилуцький полковник Павло Галаган. Палац був зведений у 1823-1829 роках. Розробкою займався відомий український архітектор Павло Дубровський. Пишно вбраний і художньо оформлений комплекс був одним із найбагатших і найкрасивіших маєтків свого часу. А облаштування паркової зони розтяглося на ціле століття, тобто на весь час, поки садиба мала статус сімейної.
Родзинкою парку є Шевченківський явір – найстаріше дерево садового комплексу. Вважається, що саме під цим явором були написані знамениті слова поета "Тече вода з-під явора, яром на долину…".
Вокзал в Козятині
#фото
Унікальною пам'яткою архітектури міста Козятин є будівля залізничного вокзалу у вигляді величного пароплава, оточеного з обох боків рейковими мережами. Вокзал станції Козятин, збудований упродовж 1888-1889 років за проєктом видатного архітектора Валер'яна Куликовського, вважається одним із найстаріших і найоригінальніших на території України. Споруджував вокзал молодий інженер, а в майбутньому відомий український архітектор Олександр Кобєлєв.
#фото
Унікальною пам'яткою архітектури міста Козятин є будівля залізничного вокзалу у вигляді величного пароплава, оточеного з обох боків рейковими мережами. Вокзал станції Козятин, збудований упродовж 1888-1889 років за проєктом видатного архітектора Валер'яна Куликовського, вважається одним із найстаріших і найоригінальніших на території України. Споруджував вокзал молодий інженер, а в майбутньому відомий український архітектор Олександр Кобєлєв.
Співочі тераси
#фото
У селі Городнє Харківської області розташований цікавий об’єкт садово-паркової архітектури – «Співочі тераси». Вони є унікальною пам’яткою не лише України, а й Європи.
Співочими терасами називають фруктовий сад, який розміщений у вигляді великого амфітеатру. Опинившись тут, ви почуєте неперевершену симфонію природи, у якій голос вітру поєднується зі співом пташок та шелестом дерев.
Ще однією особливістю цього місця є його дивовижні акустичні властивості. Людський шепіт на одному краю тераси прекрасно чується на відстані до 60 м. Секрет музичного дива ховається у цегляних стінах, в яких вбудовано спеціальні труби з різних матеріалів та різного розміру.
#фото
У селі Городнє Харківської області розташований цікавий об’єкт садово-паркової архітектури – «Співочі тераси». Вони є унікальною пам’яткою не лише України, а й Європи.
Співочими терасами називають фруктовий сад, який розміщений у вигляді великого амфітеатру. Опинившись тут, ви почуєте неперевершену симфонію природи, у якій голос вітру поєднується зі співом пташок та шелестом дерев.
Ще однією особливістю цього місця є його дивовижні акустичні властивості. Людський шепіт на одному краю тераси прекрасно чується на відстані до 60 м. Секрет музичного дива ховається у цегляних стінах, в яких вбудовано спеціальні труби з різних матеріалів та різного розміру.
Церква Cвятого Духа
#історія
Заснована Зведена 1502 року на кошти цеху гончарів церква Святого Духа на передмісті Підзамче, тулиться на пагорбі над мальовничим ставком.
Архітектори вбачають у абрисах святині овертони бойківської архітектури — саме бойки любили прикрашати свої церкви ступінчасто-пірамідальними дахами. Святиня кілька разів змінювала свій вигляд: вже у 1718 р. її реставрував майстер Казимір Домінікович. Напевно, був зовсім ще молоденьким: бо він же зазначений реставратором храму і в 1736 та 1753 роках, коли ремонтував тут піддашшя та двері. У підсумку нашарувань за пів тисячоліття маємо чудове поєднання різних традицій – галицькі мініатюрні розміри, бойківський східчастий верх над навою і волинський купол над вівтарем.
У 1923 р. під час ремонту прегарні ґонтові верхи на храмі замінили на бляху. Зняли її вже радянські реставратори у 1970-1972 роках. Тоді ж було відновлено і цінний стінопис храму.
#історія
Заснована Зведена 1502 року на кошти цеху гончарів церква Святого Духа на передмісті Підзамче, тулиться на пагорбі над мальовничим ставком.
Архітектори вбачають у абрисах святині овертони бойківської архітектури — саме бойки любили прикрашати свої церкви ступінчасто-пірамідальними дахами. Святиня кілька разів змінювала свій вигляд: вже у 1718 р. її реставрував майстер Казимір Домінікович. Напевно, був зовсім ще молоденьким: бо він же зазначений реставратором храму і в 1736 та 1753 роках, коли ремонтував тут піддашшя та двері. У підсумку нашарувань за пів тисячоліття маємо чудове поєднання різних традицій – галицькі мініатюрні розміри, бойківський східчастий верх над навою і волинський купол над вівтарем.
У 1923 р. під час ремонту прегарні ґонтові верхи на храмі замінили на бляху. Зняли її вже радянські реставратори у 1970-1972 роках. Тоді ж було відновлено і цінний стінопис храму.
«Круглий двір»
#фото
Садиба «Круглий двір» є окрасою козацького міста Тростянця (55 км від Сум). Поруч знаходиться чудовий парк, кілька історичних церков і таємничі руїни «Гроту німф».
#фото
Садиба «Круглий двір» є окрасою козацького міста Тростянця (55 км від Сум). Поруч знаходиться чудовий парк, кілька історичних церков і таємничі руїни «Гроту німф».
Костел Святої Клари
#фото
Храм з вежею та контрфорсами, прикрашений кованими дверима більше нагадує казковий замок. Стиль еклектика: сучасне поєднання романського та готичного стилю , 1930 рік побудови.
#фото
Храм з вежею та контрфорсами, прикрашений кованими дверима більше нагадує казковий замок. Стиль еклектика: сучасне поєднання романського та готичного стилю , 1930 рік побудови.
Храм Святого Пантелеймона
#історія
Храм святого Пантелеймона — це монументальна хрестовокупольна церква зі зразками вишуканої білокам’яної різьби і численними рисунками та графіті на стінах, яка є свідком славних і трагічних сторінок 800-літньої історії Галичини. Спорудження храму було закінчено у 1194 р.
Після захоплення Галичини Польщею церква була переосвячена в кафедральний собор для латинського католицького архієпископа. Тоді вона отримала назву костел святого Станіслава. Цю назву пам’ятка зберегла аж до 1912 р.
Від 1598 р. починається нова сторінка в історії пам’ятки. Згідно з рескриптом короля Зигмунда ІІІ від 5 травня 1595 р. костел святого Станіслава було передано монастиреві францисканців у Галичі з дозволом відреставрувати і збудувати при ньому монастир.
Відбудова храму і будівництво монастиря розпочалися у 1598 р. Костел вже був відбудований разом з монастирем у 1611 р. Церква частково змінила свій вигляд і перетворилася на базиліку в стилі бароко.
#історія
Храм святого Пантелеймона — це монументальна хрестовокупольна церква зі зразками вишуканої білокам’яної різьби і численними рисунками та графіті на стінах, яка є свідком славних і трагічних сторінок 800-літньої історії Галичини. Спорудження храму було закінчено у 1194 р.
Після захоплення Галичини Польщею церква була переосвячена в кафедральний собор для латинського католицького архієпископа. Тоді вона отримала назву костел святого Станіслава. Цю назву пам’ятка зберегла аж до 1912 р.
Від 1598 р. починається нова сторінка в історії пам’ятки. Згідно з рескриптом короля Зигмунда ІІІ від 5 травня 1595 р. костел святого Станіслава було передано монастиреві францисканців у Галичі з дозволом відреставрувати і збудувати при ньому монастир.
Відбудова храму і будівництво монастиря розпочалися у 1598 р. Костел вже був відбудований разом з монастирем у 1611 р. Церква частково змінила свій вигляд і перетворилася на базиліку в стилі бароко.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці
#фото
Старообрядницький Успенський собор збудований протягом 1900-1908 років, як головний храм жіночого монастиря, на кошти заможної родини московських старообрядців Гліба і Ольги Овсянникових за проектом австрійського архітектора В.Кліка.
Храм є хрестовим у плані з п’ятьома банями, що нагадують величезні цибулини. Куполи вкриті мідними листами і увінчанні позолоченими хрестами. В його оздобленні використані елементи еклектичної архітектури: тесане каміння, багатокольорова керамічна глазур голубого, оранжевого та рожевого кольорів, задіяні такі елементи старовинного руського храмового зодчества, як кокошники, бусинки, поребрик.
Інтер’єр собору представлений одним великим та двома малими іконостасами, виробленими з дубу. Вражаючою своєю архітектурою і багатством зовнішнього оздоблення і дзвіниця собору, яка і насправді не має собі подібних на всій території України. За висотою вона перевищує собор, має чотири яруси, а її верх вкрито різнобарвною черепицею.
#фото
Старообрядницький Успенський собор збудований протягом 1900-1908 років, як головний храм жіночого монастиря, на кошти заможної родини московських старообрядців Гліба і Ольги Овсянникових за проектом австрійського архітектора В.Кліка.
Храм є хрестовим у плані з п’ятьома банями, що нагадують величезні цибулини. Куполи вкриті мідними листами і увінчанні позолоченими хрестами. В його оздобленні використані елементи еклектичної архітектури: тесане каміння, багатокольорова керамічна глазур голубого, оранжевого та рожевого кольорів, задіяні такі елементи старовинного руського храмового зодчества, як кокошники, бусинки, поребрик.
Інтер’єр собору представлений одним великим та двома малими іконостасами, виробленими з дубу. Вражаючою своєю архітектурою і багатством зовнішнього оздоблення і дзвіниця собору, яка і насправді не має собі подібних на всій території України. За висотою вона перевищує собор, має чотири яруси, а її верх вкрито різнобарвною черепицею.
Білокриницький палац
#історія
Історія цієї споруди тягнеться ще з ХVІІ століття. У різні часи вона перебувала у князів Збаразьких, родини Вишневецьких, потім належала роду Радзівілів, які продали маєток у 1806 році шляхтичу Колонна-Чосновському.
Більше 30 років палац був зруйнованою пусткою, аж поки в середині XIX століття нащадок Чосновського не збудував на замкових руїнах новий прекрасний палац. Але через величезну вартість будівництва, Чосновський збанкрутував і палац був виставлений на аукціон.
У 1866 році Білокриницький палац та прилеглі землі купив на аукціоні граф Олександр Воронін. Ставши власником білокриницького маєтку, Воронін повністю його відновив.
Після смерті Вороніна у 1890 році через 2 роки в палаці відкривається білокриницька трирічна рільнича школа.
У 1920 році цей навчальний заклад закрили, але на його місці польська влада створила агрономічну та лісову школу як підрозділ Кременецького ліцею. Радянська влада перетворила навчальний заклад на Кременецький лісотехнічний технікум.
#історія
Історія цієї споруди тягнеться ще з ХVІІ століття. У різні часи вона перебувала у князів Збаразьких, родини Вишневецьких, потім належала роду Радзівілів, які продали маєток у 1806 році шляхтичу Колонна-Чосновському.
Більше 30 років палац був зруйнованою пусткою, аж поки в середині XIX століття нащадок Чосновського не збудував на замкових руїнах новий прекрасний палац. Але через величезну вартість будівництва, Чосновський збанкрутував і палац був виставлений на аукціон.
У 1866 році Білокриницький палац та прилеглі землі купив на аукціоні граф Олександр Воронін. Ставши власником білокриницького маєтку, Воронін повністю його відновив.
Після смерті Вороніна у 1890 році через 2 роки в палаці відкривається білокриницька трирічна рільнича школа.
У 1920 році цей навчальний заклад закрили, але на його місці польська влада створила агрономічну та лісову школу як підрозділ Кременецького ліцею. Радянська влада перетворила навчальний заклад на Кременецький лісотехнічний технікум.
Китайський палац
#фото
Китайський палац у Золочівському замку – один з небагатьох зразків східної архітектури в Європі. А в Україні – і зовсім єдиний.
Китайський палац побудований наприкінці XVII – початку XVIII ст. сім’єю Собєських, що володіли Золочівським замком. Китайський палац є яскравим прикладом моди тих часів на «китайщину», яка поширилася по всій Європі і досягла свого апогею в XVIII столітті.
Китайський палац у Золочівському замку – це увінчана куполом двоповерхова ротонда з бічними партерами.
#фото
Китайський палац у Золочівському замку – один з небагатьох зразків східної архітектури в Європі. А в Україні – і зовсім єдиний.
Китайський палац побудований наприкінці XVII – початку XVIII ст. сім’єю Собєських, що володіли Золочівським замком. Китайський палац є яскравим прикладом моди тих часів на «китайщину», яка поширилася по всій Європі і досягла свого апогею в XVIII столітті.
Китайський палац у Золочівському замку – це увінчана куполом двоповерхова ротонда з бічними партерами.
Палац Тарновських
#історія
У с. Качанівка Чернігівської обл. особливою пам’яткою є палац Тарновських. Ця садиба збудована в XVIII ст. У ній побувало багато видатних особистостей: Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Ілля Рєпін та інші. У комплекс садиби входить розкішний парк із 12-ма ставками. Тут проводяться екскурсії та дозволено влаштовувати пікніки.
У 1770 р. будівництво палацу розпочав власник цих земель – генерал-губернатор П. Румянцев-Задунайський. Спочатку споруда була побудована у стилі псевдоготики, але поміщик Г. Почека (новий власник) у 1808–1824 рр. перебудував її у стилі класицизму.
Коли палац перейшов у володіння роду Тарновських, він була значно більший. У палаці Тарновських було зібрано велику колекцію творів мистецтва. До комплексу, крім палацу, входять: Георгіївська церква (1780 р.), два флігелі, водонапірна вежа та великий ландшафтний парк зі ставками, де знаходяться альтанка Глінки, галявина Шевченка, гірка Любові, Романтичні руїни, розташовані уздовж Майорського озер .
#історія
У с. Качанівка Чернігівської обл. особливою пам’яткою є палац Тарновських. Ця садиба збудована в XVIII ст. У ній побувало багато видатних особистостей: Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Ілля Рєпін та інші. У комплекс садиби входить розкішний парк із 12-ма ставками. Тут проводяться екскурсії та дозволено влаштовувати пікніки.
У 1770 р. будівництво палацу розпочав власник цих земель – генерал-губернатор П. Румянцев-Задунайський. Спочатку споруда була побудована у стилі псевдоготики, але поміщик Г. Почека (новий власник) у 1808–1824 рр. перебудував її у стилі класицизму.
Коли палац перейшов у володіння роду Тарновських, він була значно більший. У палаці Тарновських було зібрано велику колекцію творів мистецтва. До комплексу, крім палацу, входять: Георгіївська церква (1780 р.), два флігелі, водонапірна вежа та великий ландшафтний парк зі ставками, де знаходяться альтанка Глінки, галявина Шевченка, гірка Любові, Романтичні руїни, розташовані уздовж Майорського озер .
Збаразький замок
#історія
Замок був збудований протягом 1620-1631 років останніми представниками роду князів Збаразьких – Юрієм і Христофором. Проект видатного італійського архітектора Вінченццо Скамоцці пристосував до місцевих потреб фортифікатор Андреа дель Акава.
Після завершення будівництва замок складався з двоповерхового палацу, казематів, валів, чотирьох бастіонів та рову, наповненого водою. Увійти в замок можна було через браму, розміщену в двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст.
Влітку 1649 року замок був у центрі протиборства військ Богдана Хмельницького і Речі Посполитої. Про ці події розповів Г.Сенкевич в романі «Вогнем і мечем».
Після смерті Юрія Збаразького замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, згодом – Потоцьких. В середині XVIII століття відбулися зміни, які спричинили втрату фортифікаційної слави замку. Польські магнати Потоцькі перетворили замок на звичайне феодальне помістя. Пожежа 1896 року та воєнні дії майже повністю знищили замок. Відбудова пам’ятки триває і досі.
#історія
Замок був збудований протягом 1620-1631 років останніми представниками роду князів Збаразьких – Юрієм і Христофором. Проект видатного італійського архітектора Вінченццо Скамоцці пристосував до місцевих потреб фортифікатор Андреа дель Акава.
Після завершення будівництва замок складався з двоповерхового палацу, казематів, валів, чотирьох бастіонів та рову, наповненого водою. Увійти в замок можна було через браму, розміщену в двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст.
Влітку 1649 року замок був у центрі протиборства військ Богдана Хмельницького і Речі Посполитої. Про ці події розповів Г.Сенкевич в романі «Вогнем і мечем».
Після смерті Юрія Збаразького замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, згодом – Потоцьких. В середині XVIII століття відбулися зміни, які спричинили втрату фортифікаційної слави замку. Польські магнати Потоцькі перетворили замок на звичайне феодальне помістя. Пожежа 1896 року та воєнні дії майже повністю знищили замок. Відбудова пам’ятки триває і досі.
Дубенський замок
#легенда
Як годиться кожному замку, є у Дубенського власна легенда. Говорять, що у 1577 році, коли весь палац готувався до весілля князевої племінниці Беати, на замок напали татари. Всі гості були наполохані, але не наречена. Вона забігла до однієї з веж та вистрілила з гармати. Ядро влучило просто у намет, де перебували хан та його син. Татари, що лишились без ватажка, відступили, а хоробру Беату називали відьмою.
#легенда
Як годиться кожному замку, є у Дубенського власна легенда. Говорять, що у 1577 році, коли весь палац готувався до весілля князевої племінниці Беати, на замок напали татари. Всі гості були наполохані, але не наречена. Вона забігла до однієї з веж та вистрілила з гармати. Ядро влучило просто у намет, де перебували хан та його син. Татари, що лишились без ватажка, відступили, а хоробру Беату називали відьмою.
Меджибізька фортеця
#фото
Фортеця збудована у XVІ ст. у стилі ренесансу на мисі, який утворений річками Південний Буг і Бужок, завдяки цьому у плані фортеця має форму видовженого трикутника з кутовими вежами і могутніми стінами, причому кутові вежі значною мірою виступають за межі стін. Площа замкового подвір'я займає 0,75га., довжина подвір'я становить 130м., а найбільша ширина – до 85м. Висота замку у найвищих місцях сягає майже 17м, а товщина його мурів – до 4м. Мури фортеці мають прямокутні стрільниці, які перекриті кам'яними плитами. В центрі подвір'я височіє старовинний замковий костел св.Миколая.
#фото
Фортеця збудована у XVІ ст. у стилі ренесансу на мисі, який утворений річками Південний Буг і Бужок, завдяки цьому у плані фортеця має форму видовженого трикутника з кутовими вежами і могутніми стінами, причому кутові вежі значною мірою виступають за межі стін. Площа замкового подвір'я займає 0,75га., довжина подвір'я становить 130м., а найбільша ширина – до 85м. Висота замку у найвищих місцях сягає майже 17м, а товщина його мурів – до 4м. Мури фортеці мають прямокутні стрільниці, які перекриті кам'яними плитами. В центрі подвір'я височіє старовинний замковий костел св.Миколая.
Церква святого Миколая в Нижній Апші
#фото
Цей храм вважається найстарішою дерев’яною церквою у стилі мармароської готики в Україні. Храм святителя Миколая був зведений 1561 року. Правда, деякі датують його на 43 роки пізніше...
Дивно, що храм не тільки зберігся, а всередині також збереглися розписи, а ще він є діючим. Відтоді, коли у 1994 році храм віддали до греко-католицької громади, кожен день тут не припиняється молитва до Бога. У радянський період у приміщенні храму влаштували на музей народного побуту. Церкву навіть реставрували у 1969 році.
Храм зведений з дубових брусів, він двозрубний та тричасний, з високою каркасною вежею, яка має в плані квадрат. Вежа піднімається над бабинцем, вона з підсебиттям і круговою аркадою голосників під чотиригранним шатровим дахом, що переходить у восьмигранний шпиль. По чотирьох кутах намету височіють маленькі вежі зі шпилями. Дах храму та вежі вкритий дубовим ґонтом.
#фото
Цей храм вважається найстарішою дерев’яною церквою у стилі мармароської готики в Україні. Храм святителя Миколая був зведений 1561 року. Правда, деякі датують його на 43 роки пізніше...
Дивно, що храм не тільки зберігся, а всередині також збереглися розписи, а ще він є діючим. Відтоді, коли у 1994 році храм віддали до греко-католицької громади, кожен день тут не припиняється молитва до Бога. У радянський період у приміщенні храму влаштували на музей народного побуту. Церкву навіть реставрували у 1969 році.
Храм зведений з дубових брусів, він двозрубний та тричасний, з високою каркасною вежею, яка має в плані квадрат. Вежа піднімається над бабинцем, вона з підсебиттям і круговою аркадою голосників під чотиригранним шатровим дахом, що переходить у восьмигранний шпиль. По чотирьох кутах намету височіють маленькі вежі зі шпилями. Дах храму та вежі вкритий дубовим ґонтом.
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії
#фото
Костел в Мурафі заснований в 1624 р монахами домініканцями. Після реконструкції храм зберіг риси бароко, підкреслені архітектурою порталу з двома високими вежами, прекрасно зберігся не тільки зовнішній декор, але і інтер'єри з ліпниною, вітражами, настінними фресками.
#фото
Костел в Мурафі заснований в 1624 р монахами домініканцями. Після реконструкції храм зберіг риси бароко, підкреслені архітектурою порталу з двома високими вежами, прекрасно зберігся не тільки зовнішній декор, але і інтер'єри з ліпниною, вітражами, настінними фресками.
Палац князів Четвертинських
#історія
На півночі Хмельниччини вже більше століття стоїть палац, який, за розповідями істориків, був свідком драматичної історії кохання його першого власника - князя Четвертинського.
Князь викупив землі навколо сучасного села Стригани (Славутський район Хмельницької області), де й облаштував маєток, а у 1904 році збудував вишуканий палац, де залишився жити.
Молодша на двадцять років дружина князя часто гуляла, насолоджувалася красою парку, але більшість часу нудилася на самоті. Їздити до подруг було далеко, а пан Четвертинський надовго міг відлучатися по справах.
Невдовзі вона почала зустрічатися з коханцем. Згідно з переказами, ним начебто виявився хтось із німецьких зодчих.
Чутки про невірність дружини швидко дійшли до князя. Аби їх перевірити, він повідомив, що їде на кілька днів у Варшаву. Коли ж раптово повернувся додому, то заглянув у віконце над дверима спальні дружини.
Після побаченого князь випив оцтової есенції та помер.
#історія
На півночі Хмельниччини вже більше століття стоїть палац, який, за розповідями істориків, був свідком драматичної історії кохання його першого власника - князя Четвертинського.
Князь викупив землі навколо сучасного села Стригани (Славутський район Хмельницької області), де й облаштував маєток, а у 1904 році збудував вишуканий палац, де залишився жити.
Молодша на двадцять років дружина князя часто гуляла, насолоджувалася красою парку, але більшість часу нудилася на самоті. Їздити до подруг було далеко, а пан Четвертинський надовго міг відлучатися по справах.
Невдовзі вона почала зустрічатися з коханцем. Згідно з переказами, ним начебто виявився хтось із німецьких зодчих.
Чутки про невірність дружини швидко дійшли до князя. Аби їх перевірити, він повідомив, що їде на кілька днів у Варшаву. Коли ж раптово повернувся додому, то заглянув у віконце над дверима спальні дружини.
Після побаченого князь випив оцтової есенції та помер.
Бучацька ратуша
#фото
Знамениту ратушу звели близько 1750 року за ініціативою Миколи Потоцького, активного діяча і старости канівського. Його ім'я можна побачити на одному з фасадів будівлі – напис «M. P. S. K.». Головним архітектором був Бернард Меретин, скульптором – Іоан Пінзель.
Раніше Бучацька ратуша була заввишки 38 метрів, а її шпиль – 18. Однак він згорів 1811 року, та, на жаль, так і не був відновлений. У середині 18 століття у вежі під шпилем перебувала спеціальна людина, яка оглядала міські вулиці. З будівлі можна було навіть роздивитись околиці міста. Окрасою фасаду слугували 14 скульптур античних та біблійних героїв. До нашого часу їх збереглося всього 9.
Перша реставрація будівлі розпочалась 1987 року. З того часу її поступово відновлюють.
#фото
Знамениту ратушу звели близько 1750 року за ініціативою Миколи Потоцького, активного діяча і старости канівського. Його ім'я можна побачити на одному з фасадів будівлі – напис «M. P. S. K.». Головним архітектором був Бернард Меретин, скульптором – Іоан Пінзель.
Раніше Бучацька ратуша була заввишки 38 метрів, а її шпиль – 18. Однак він згорів 1811 року, та, на жаль, так і не був відновлений. У середині 18 століття у вежі під шпилем перебувала спеціальна людина, яка оглядала міські вулиці. З будівлі можна було навіть роздивитись околиці міста. Окрасою фасаду слугували 14 скульптур античних та біблійних героїв. До нашого часу їх збереглося всього 9.
Перша реставрація будівлі розпочалась 1987 року. З того часу її поступово відновлюють.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Дерев'яні церкви Карпат
#історія #відео
На території України є найбільше у світі дерев’яних церков, понад 2500. Вони вражають своїми формами, досконалістю, різноманіттям, ідеальним поєднанням конструкції, функції і краси. Українські дерев’яні церкви зачаровують своєю гармонією та ідеально вписуються у ландшафтне середовище і можуть стати візитною карткою нашої країни.
#історія #відео
На території України є найбільше у світі дерев’яних церков, понад 2500. Вони вражають своїми формами, досконалістю, різноманіттям, ідеальним поєднанням конструкції, функції і краси. Українські дерев’яні церкви зачаровують своєю гармонією та ідеально вписуються у ландшафтне середовище і можуть стати візитною карткою нашої країни.
Костел святого Лаврентія у Жовкві
#історія
Збудований у 1606–1618 роках на штучному насипі, закладеному полоненими турками, як родовий мавзолей родини Жолкевських та пантеон лицарської слави. У підземеллі похований Станіслав Жолкевський, його дружина Реґіна з Гербуртів зі сином Яном, родина Даниловичів, батько короля Якуб Собєський, королевичі, державні секретарі, настоятелі, меценати храму.
Храм вважають найбільшою, найгарнішою, найбагатшою спорудою Жовкви. Його дзвіниця отримала назву «малої Пізанської вежі» (трохи перехилена).
Храм у формі латинського хреста в плані увінчаний візантійською банею, характерною для українських дерев'яних церков, прикрашений скульптурним фризом, багатьма декоративними елементами, скульптурою Архангела Михаїла на фронтоні та сиґнатуркою над вівтарною частиною. Головний вхід обрамлений білокам'яним різьбленим порталом із зображенням апостолів Петра і Павла, святих Лаврентія та Станіслава, євангелістів та Христа Вседержителя в оточенні ангельських голівок і орнаментів.
#історія
Збудований у 1606–1618 роках на штучному насипі, закладеному полоненими турками, як родовий мавзолей родини Жолкевських та пантеон лицарської слави. У підземеллі похований Станіслав Жолкевський, його дружина Реґіна з Гербуртів зі сином Яном, родина Даниловичів, батько короля Якуб Собєський, королевичі, державні секретарі, настоятелі, меценати храму.
Храм вважають найбільшою, найгарнішою, найбагатшою спорудою Жовкви. Його дзвіниця отримала назву «малої Пізанської вежі» (трохи перехилена).
Храм у формі латинського хреста в плані увінчаний візантійською банею, характерною для українських дерев'яних церков, прикрашений скульптурним фризом, багатьма декоративними елементами, скульптурою Архангела Михаїла на фронтоні та сиґнатуркою над вівтарною частиною. Головний вхід обрамлений білокам'яним різьбленим порталом із зображенням апостолів Петра і Павла, святих Лаврентія та Станіслава, євангелістів та Христа Вседержителя в оточенні ангельських голівок і орнаментів.