Коли ж розвивається знання незворушності відносно формацій (sankharupekkha nana), той, хто медитує, починає усвідомлювати стан, який перебуває за межами явищ виникнення і зникнення. Це означає вихід за межі формацій, щоб наблизитися до ніббани.

Ментальні формації діаметрально протилежні ніббані, оскільки вони несумісні. Якщо існує одне - інше зникає. Там, де немає виникнення, там є ніббана. І навпаки - там, де є виникнення, там немає ніббани.

Махасі Саядо "О природі Ніббани"

У коментарях ніббана описується через її характеристику, функцію та маніфестацію. Характеристикою ніббани є спокій, її функцією є безсмертя і її маніфестацією є відсутність знаків.

Махасі Саядо "О природі Ніббани"

Це питання подолання інерції духу, тієї сили тяжіння, що є силою всередині людини не менше, ніж силою зовнішнього, фізичного світу, і знаходить своє вираження тут саме у схильності до відмови від усього, у "безтурботності", у вічному слідуванні шляхом найменшого опору.

Юліус Евола "Метафізика війни"

Не розумію чого ви ригаєте? В наступний раз не напишу звідки цитата, поставлю картинкою якогось йога, та будуть одні лайки

Розглянемо також явище припинення. Воно не є подією, і воно не виникає. Не можна сказати, що воно виникло, виникає або буде виникати. Воно не має зв'язку з часом, і, строго кажучи, ми не стверджуємо, що припинення було завершено. Воно відбувається в момент, коли з'являється свідомість Шляху. Коли забруднення припиняються, сукупності, що спираються на них, втрачають свою можливість виникати.

Махасі Саядо "О природі Ніббани"

Єслі веруєш ти в Бога, на войну тєбє дорога.

Махасі Саядо "О природі Ніббани"

Я вже неодноразово вказував на те, що ніббана ніде не має точки опори, оскільки неможливо визначити місцеположення припинення розуму і матерії.

...Матерія існує у сфері форми, розум - у безформній сфері, тоді як парініббана позбавляє араханта від впливу розуму і матерії. Тому ми говоримо про парініббану Бахії Даручірії як позбавлення від круговерті страждання.

Махасі Саядо "О природі Ніббани"

Завтра буду стріляти. Ця осінь просто неймовірна 😌

Коли у вас розвивається зосередження, ви виявляєте, що коли відбувається бачення, воно миттєво встановлюється й одразу ж розчиняється (зникає) в наступний момент. Те ж саме можна сказати про слухання, нюх, смак, дотик і мислення. Коли ви відзначаєте дію слуха, то звук і сприйняття звуку зникають. Коли ви відчуваєте біль, то занепокоєння, викликане болем, і болюче відчуття зникають. Зосереджуючись на баченні, слід внутрішньо відзначати те, що ви впізнаєте як бачення.
Після цього бачення, відзначення і знання розчиняються.

Потім з'являється знання зникнення (відходу) того, що виникає, і відповідне знання того, що видиме явище є непостійним. Це знання непостійної (ефемерної) природи речей є знанням мінливості. Те, що виникає й одразу ж зникає, не є задовільним, і тому таке явище, зрештою, є стражданням.

Махасі Саядо "О природі Ніббани"

Ну ось це дійсно гарно викладена Дхамма. Типу ти одразу викупаєш про що іде мова та відчуваєш смак плоду і бачеш шлях. Взагалі майже ніяких питань нема окрім одного - "коли я вже дійду до свого куті?"

"Поле - академія солдата" - написано на вигорівшему від сонця плакаті. Я давно не бачив такого широкого неба. Під час одних з тренувань, нам дають можливість відпочити. Я лежу на спині та споглядаю як розчиняються хмаринки - психоделічні рване павутиння. Насичене, з чітко відокремленими волокнами з яких було виткано.

- Тьууу, чуууу. - Саня відтворює звуки стрільби, що створює багатошарове ехо. - Ти чуєш голоса? Тьуууу.
- Цей не стріляє.
- А що написати?
- Напиши що він чоткий пацан.
- Що, прям так і написати?
- Угу.

Чорний шолом одного з інструкторів нагадує мені чашу для подаянь. Ми стоїмо біля сторожки, та від неї доноситься якийсь спів. Легкі завивання схожі на жіночі голоси. Я так давно не слухав музику, неймовірно. Цю сумну мелодію награє вітер на металі. Мені це нагадує якусь тему з "pathologic 2". Здається зараз поза мішенями визирне польова наречена, та батько Бураха скаже своє "Время неоднородно. Каждый грядущий день будет короче минувшего. Дни сокращаются, и сокращаются ночи. Конец уже ближе, чем кажется."

Цілитись у всьому тому шматті яке ти на собі носиш супер важко. Поняв тільки те, що це гучно - трохи приглушений до сих пір. Хотілось би бачити руйнівну силу зброї, типу якусь мішень яка від пострілу розлетиться на шмаття, а не звін металу в метрах двухста від тебе. Трохи розчарований.

Знов польові сопілки вітра, знов голоса пострілів. На цей раз краще. Мені здається я поняв чому цуценя залишився, шкода що це тепер не обговорити. Я бачу герб України викладений гільзами, що забили у землю. Дивним чином в цьому витворі польового мистецтва я бачу не абревіатуру "воля", як раніше, а обличчя. Щось уіцраорнє. Щось механічно ельфійське.

Бог по за межами добра і зла. Як і все що тут відбувається. Хтось дивується як в наш час можлива війна, але ж вона природньє продовження стану речей та людської природи. В камалоке не буде інакше, бо поки є потьмарення, буде їх прояв - тілом мовою та розумом. Це течія світу. Дійсний мир можливий тільки в дусі, там де нема форми, там де нема ні мене, ні іншого. Тому теодицея завжди здавалась мені супер корявою.

Я вже встиг трошки подратися, але воно, як і все тут було якесь таке трохи недолуге, та дитяче. І знову ж таки, повністю природньє та обумовлене. Крок за кроком, природа іде туди, куди йшла до того безмежну кількість еонів до того. Тим яскравіше сяє образ Будди, та всіх переможців хто розірвав це коло.

Татуювання побратима мадяра з фамілією Пенсо. Вдома його чекає жінка та семеро дітей.

- "Мамо" це по мадярські "бабушка"