Почуйте, що було до “але”

У переговорах ми звикли зосереджуватись на тому, що звучить після “але”.
— “Нам подобається ваш продукт, але він занадто дорогий.”
І ми чуємо лише «дорогий».

Але одна сейлз-менеджерка в ІТ-компанії зробила інакше:
Вона запитувала: “Що саме вам подобається?”
Це зміщувало фокус із ціни на цінність, і клієнти частіше купували.

Інший приклад:
— “Я б пожертвував гроші церкві, але мені не подобається ваша політика.”
— “Що викликає у вас бажання бути щедрим?”

🧠 Секрет: слухайте, що кажуть до “але” — там заховане спільне. І з нього можна почати розмову.

Замініть “але” на цікавість

Зазвичай ми сперечаємось так:
— “Я думаю X.”
— “Але я думаю Y.”

А що, як замість “але” сказати:
— “Цікаво. Розкажи більше.”
— “Чому ця тема для тебе така важлива?”
— “Мені цікаво, як ти до цього дійшов.”

🤝 У конфлікті це відкриває двері до цінностей, а не позицій.

Один керівник підтримки сперечався за свою команду. Але замість контраргументу, інший лідер сказав:
— “Я бачу, це для тебе важливо. Що за цим стоїть?”

І почув правду: той боявся, що людей скоротять.
Це змінило тон розмови — і план на майбутнє.

Зупиніться перед “але”

CEO презентує амбітну ідею.
Топи в опозиції:
— “Це дорого. Потрібен ROI.”

CEO:
— “Тобто, раді б підтримати, але хочете побачити розрахунок вигоди. Я згоден.”
І все. Жодних “але”.

🎯 Просто погодився. Без контраргументу.
Без маніпуляцій.

І це… спрацювало.
Топи відчули повагу до своїх слів — і придумали нову систему оцінки ідей.
Так ініціатива отримала підтримку.

📌 Уміння визнати правоту іншого — не слабкість, а сила, що відкриває простір для спільного рішення.

Не позиція, а інтерес

У переговорах важливо не зациклюватись на позиції (“хочу знижку”, “потрібен такий обсяг”), а шукати глибше — інтерес.
⠀
Позиція відповідає на питання «Що?», інтерес — на «Навіщо?»
⠀
❗ Позиція звужує поле до одного рішення.
Інтерес відкриває багато варіантів.
⠀
🔁 Приклад: вам потрібна знижка? А навіщо? Можливо, немає обігових коштів. Замість знижки партнер може дати товарний кредит або відстрочку.
⠀
Це вже win-win, де виграють обидві сторони.
⠀
Переформатуйте переговори — не просіть про “знижку”, а поясніть, чому вона для вас важлива. Разом з партнером знайдете краще рішення.

План Б — НАОС

Жорсткі переговори передбачають битву за єдину ціль. Але якщо не вийде?
⠀
У гарвардському методі є поняття НАОС — найкраща альтернатива обговорюваній ситуації. Це і є ваш план Б.
⠀
📌 Замість 10% знижки — погодьтесь на 5%.
Замість усього обсягу — частина від цього партнера, частина від іншого.
⠀
НАОС зменшує тиск і страх “програти”. Він дозволяє мислити гнучко і бачити інші шляхи до цілі.
⠀
І головне — зменшує конфлікти й напругу в переговорах. Бо не треба ламати двері, які не відкриваються — можливо, поруч є інші.

Спільний пошук, а не продавлювання

Переговори — це не змагання, хто кого перекричить.
Це спільний пошук рішень.
⠀
❌ Коли приходимо з готовою позицією, ми не чуємо інші пропозиції.
✅ Гарвардський метод закликає: шукаймо разом.
⠀
Це як спільний мозковий штурм: кожна сторона шукає рішення не тільки для себе, а й для іншої.
⠀
Партнер може бачити ситуацію інакше, мати неочікувані ідеї.
І цей обмін підходами будує основу для реального виконання домовленостей.
⠀
Бо спільно знайдене рішення — це вже частина командної роботи.

Жодних маніпуляцій = довіра і win-win

У переговорах часто використовують маніпуляції. Але це короткострокова гра.
⠀
Гарвардський метод каже: жодних маніпуляцій. Вони руйнують найцінніше — довіру.
⠀
📉 Якщо одна сторона виграє коштом іншої, це вже не партнерство.
📈 Метод win-win — це коли обидві сторони шукають результат, що задовольнить інтереси кожного.
⠀
Бонус: це не разова угода.
Це база для довгострокової співпраці.
⠀
Win-win — це гнучкість, адаптація, взаємна підтримка навіть у змінних ринкових умовах.
А значить — сильний фундамент для майбутніх угод.

Невдача ≠ кінець світу

Ми звикли ставити на провалах клеймо: «це погано», «я облажався», «все дарма».
⠀
Але якщо на мить прибрати ці оцінки, що залишиться? Просто досвід.

Розрив очікувань із реальністю, помилка, відмова, невдача — усе це частина шляху.
⠀
Ми — не ідеальні. Ідеальних немає. Та чомусь кожен власний «відступ від норми» ми сприймаємо як катастрофу.
⠀
У результаті — приймаємо тільки свої «світлі» сторони, а все інше ігноруємо. А разом із «темним» відкидаємо і свої зусилля.
⠀
💡Можливо, пора змінити фокус? Не уникати провалів — а бачити в них ресурс.
⠀
Як ви ставитеся до власних невдач? Уникаєте чи аналізуєте?

Резюме невдач — новий тип саморефлексії

Зазвичай ми складаємо резюме успіхів: де вчилися, чого досягли, як зросли.
⠀
А що, якби скласти резюме невдач?
⠀
✍️Виписати найболючіші фейли — і подивитися, чому вони навчали.
⠀
Така вправа не про мазохізм. Вона — про чесність. Про глибоке «я розумію, через що пройшов».
⠀
💡 Це додає ясності: скільки сил вкладено в кожен крок. І скільки ресурсів ви вже маєте — саме завдяки тому, що не здалися після провалу.
⠀
📌 Спробуйте: 3 провали, 3 висновки, 3 речі, яким вони вас навчили.

#комунікаційникижартують про універсальні алгоритми вирішення проблем

Хочете успіху?
Частіше помиляйтеся

Двоє науковців вирішили з’ясувати, що підвищує шанси на успішний запуск ракети.
⠀
Вони проаналізували понад 4000 запусків за 50 років. І знаєте, що з’ясували?
⠀
🚀 Шанс вивести ракету на орбіту вищий після провалу, ніж після успіху. Особливо після великого фейлу (наприклад, вибуху ракети).
⠀
Бо великі поразки змушують нас вчитись глибше. Ми більше аналізуємо, краще готуємось — і наступна спроба має значно більше шансів.
⠀
📈 Те саме працює й у звичайному житті: подача резюме, пітч перед інвесторами, новий проєкт.
⠀
Не вийшло з першого — ще краще вийде з третього.

Чому ми боїмося розповідати про свої перемоги?

Згадайте момент, коли ви чимось пишалися — а потім одразу подумали: «Ой, ну я ж не хочу здаватися хвальком...»

Ми всі ніби отримали від суспільства інструкцію: не висовуйся, не хвалися, будь «скромнішим». Особливо жінки — їм частіше «влітає», якщо вони привселюдно радіють власним досягненням.

А дарма.
Бо дослідження показують: навіть «скромні хвастощі» (типу «ой, не очікував отримати цю премію») чи «хвастощі-жалість» («я так втомився бути єдиним, хто справляється») — усе одно викликають у людей відчуття… некомпетентності 🤷‍♀️

Що ж, значить, треба хвалитися інакше. У наступному пості розкажемо, як це робити нормально — і не виглядати при цьому егоїстично

Як хвалитися, щоб не дратувати (і навіть подобатися)

Є просте правило: хвалитися можна, якщо вас спитали ☝️

«Які ваші сильні сторони?», «Як ви це так швидко зробили?» — це ваша золота хвилина. Якщо ви промовчите — це виглядає дивно. А от щира, конкретна відповідь, навпаки, справляє враження.

❌ От чого краще не робити — це хитрувати:
— чекати, коли хтось спитає з ввічливості, щоб розповісти про себе;
— ставити питання з натяком, щоб у відповідь спитали про вас.

Це працює гірше, ніж просто сказати: «О, до речі, я цим пишаюся!»

У наступному пості — ще один лайфхак: як ділитися успіхами, коли ніхто взагалі нічого не питав 😬

#комунікаційникижартують… про колегу, який був/є у кожного 🫠

Діліться історією, коли всі діляться

Маєте круту новину, але не хочете виглядати хвальком?
Лайфхак: чекайте моменту, коли всі навколо теж щось розповідають.

Якщо друзі чи колеги діляться історіями (навіть не обов’язково позитивними), ви можете теж долучитися — і розповісти про свою перемогу. Це виглядає природньо й навіть приємно.

👩‍🔬 До речі, навіть комп’ютер, який «хвалився», що має суперобʼєм памʼяті, виглядав менш дратівливо, якщо перед цим згадував щось інше про себе. Це реальне дослідження, не вигадка!

Далі поговоримо про ще один спосіб прославити себе, якщо самі говорити не наважуєтеся.

Знайдіть собі промоутера (це не жарт)

Ніщо не працює краще, ніж коли вас хвалить інша людина.
Хочете премію? Підвищення? Просто визнання?
Попросіть когось сказати про вас добре слово.
Це нормально.

Дослідження доводять: якщо ваше резюме читає рекрутер і каже: «Усі колеги вважають її/його природженим лідером» — це справляє краще враження, ніж якби ви самі сказали: «Я - лідер від народження»

Не бійтеся просити — люди частіше погоджуються підтримати, ніж нам здається.
І це вигідно для обох: той, хто хвалить інших, сам виглядає симпатичнішим 🥰

Наступний пост буде заключним і там ми поговоримо про те, як святкувати свої перемоги правильно (і без зайвого сорому).

Як святкувати свої перемоги і не виглядати «трошки надто самозакохано»

Хвалитися — це взагалі нормально. Головне — робити це з розумом і дозовано 😌

✔️ Створіть собі папку «приємності» — туди можна зберігати листи з подяками, добрі слова від колег чи клієнтів. Коли не вірите в себе — перечитайте.

✔️ Заведіть новорічну традицію: список 10 перемог і 10 факапів року. Рефлексія + баланс.

✔️ Розповідайте про перемоги друзям. Якщо не ділитеся — люди почуваються виключеними з вашого життя.

✔️ Іноді можна й іронізувати: «Закрив проєкт вчасно й у межах бюджету — ну, якби бюджет був удвічі більший, а часу втричі більше». Але не зловживайте 😅

А головне — розберіться, чого саме вам хочеться.
Похвали? Визнання? А може, просто переконатися, що вас цінують?
Знати відповіді на ці питання важливіше, ніж зібрати сто лайків під постом.

#комунікаційникижартують
…про право на відпочинок

Що говорить продавець — те й купують (або ні)

Як зрозуміти, буде з продажу толк чи ні?
Просто послухайте, що говорить менеджер.

Якщо він бубонить шаблонну презентацію з рівнем емоцій «0» і словами «у нас є рішення», клієнт точно піде пити каву.
Без покупки ☕

Замість «У нас є рішення для залучення підписників», краще сказати:
«Маємо перевірене рішення, що дозволяє залучати від 100 до 130 гарячих лідів на місяць. Швидко. Ефективно.»

Почули різницю?
✔️ Додаємо цифри
✔️ Скидаємо шаблон
✔️ Вмикаємо довіру

Далі буде…
Зокрема, про слова, які варто викинути з лексикону продавця.